• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Методична скарбниця - для педагога помічниця

Вихователь-методист

/Files/images/10х15 - 1 шт (4).jpg

Хавтирко Віта Григорівна

Освіта: вища

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії

Стаж роботи: 13 років

Життєве кредо:

"Життя не для того, щоб чекати, поки стихне злива. Воно для того, щоб вчитися танцювати під дощем."

Професійне кредо:

«До кожної дитини ключ знайти,

У праці результат хороший мати,

Упевнено і творчо до мети своєї йти,

З любов’ю сердце дітям віддавати»

/Files/images/947761024.jpg

Рекомендовано вихователям під час дистанційної роботи у період карантину

1. Ознайомитися:

- з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу» від 11.03.2020 №211.

- з методичними рекомендаціями щодо психолого-педагогічного супроводу під час дистанційного навчання (автор - завідувачка відділу практичної психології та соціальної роботи Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» Маковкіна Н.А.)

- з рекомендаціями ВООЗ щодо використання засобів індивідуального захисту в умовах спалаху коронавірусної інфекції СОVID-19.

2. Переглянути вебінари:

«Створення онлайнового освітнього середовища під час карантинних заходів» https://www.youtube.com/watch?v=NQQqPv_z7Sc

«Дошкільна освіта як складова частина системи безперервної освіти в Україні» https://vseosvita.ua/seminar

«Організація навчання та дозвілля під час карантину: корисні матеріали на допомогу педагогу» https://youtu.be/fFP0d3r9ecQ

«Немовленнєва дитина в інклюзивному просторі» https://youtu.be/4mpBLhv5C4w

«Ігри на розвиток пізнавальної сфери дітей дошкільного та молодшого шкільного віку» https://www.youtube.com/watch?v=k84RKvLENOk

«Організація ігор і вправ, спрямованих на розвиток навичок спілкування у дітей» https://youtu.be/LIInxYrrmXk

«Педагогічні підходи в роботі з дитиною - шульгою» https://vseosvita.ua/webinar/pedagogicni-pidhodi-v-roboti-z-ditinou-sulgou-158.html

«Розвиток мислення та мовлення як складова розвивальних занять для дошкільнят» https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-mislenna-ta-movlenna-ak-skladova-rozvivalnih-zanat-dla-doskilnat-107.html

«Психологічна готовність дитини до дитячого садка» https://www.youtube.com/watch?v=N3BHC1On6fY

«Техніки релаксації педагогів: розслаблення та відновлення» https://vseosvita.ua/webinar/tehniki-relaksacii-dla-pedagogiv-ak-svidko-rozslabitis-ta-vidnovitis-132.html

Методичні рекомендації щодо організаційно-педагогічної роботи в умовах карантину

На час карантину педагогічні працівники можуть виконувати іншу роботу, передбачену трудовим договором: складання або корегування навчальних планів, підготовка навчальних матеріалів (презентації, роздатковий матеріал, плакати, тощо), написання конспектів уроків, сценаріїв свят.

З метою виконання навчальних планів і програм педагоги можуть керувати частковим дистанційним навчаннямучнів: викладати матеріал під час скайп-конференцій, перевіряти домашні завдання через електронну пошту,надсилати тести для перевірки знань учнів.

Пропонуємо створення відеоуроків із навчальних предметів та їх передача на електронну адресу відділу освіти, молоді та спорту Яготинської РДА для формування районного банку та спільного використання.

У першу чергу до цієї роботи запрошуємо вчителів із педагогічними званнями.

Також інформуємо про трансляцію відеоуроків з навчальних дисциплін на телеканалі « Київ» для учнів 9-11класів. Дані уроки можна буде переглянути у запису на ютубі.

На сайті Освіта.ua розміщено завдання для дітей дошкільного віку та учнів 1-4 класів відповідно до навчальних тем.

На сайті відділу освіти, молоді та спорту розміщено корисні посилання з відеоуроками та різними формами змістового дозвілля учнів.

Час карантину можна використати для підвищення рівня комп'ютерної грамотності та оформлення своїх педагогічних напрацювань, при цьому продовжуючи навчальний процес через усі можливі засоби: спілкування через звичайний та мобільний телефон, за допомогою месенжера, телеграм, вайбер та ін.

Районний методичний кабінет відділу освіти, молоді та спорту Яготинської РДА

Що потрібно знати освітянам про дистанційну роботу?

МОН рекомендує розробити заходи часткового переведення працівників на роботу в дистанційному режимі.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на засіданні 11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо карантину для всіх закладів освіти з 12 березня до 3 квітня на усій території України.
Забороняється:
· відвідувати заклади освіти її здобувачами;
· проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
· спортивні заходи дозволяється проводити без участі уболівальників.
У листах Міністерства освіти та науки прописані рекомендації керівникам управлінь освіти та науки обласних, Київської міської державних адміністрацій та керівникам закладів освіти всіх форм.
Зокрема, вказується про необхідність заходів проведення навчальних занять за допомогою дистанційних технологій та щодо відпрацювання занять відповідно до навчальних планів після нормалізації епідемічної ситуації.
МОН рекомендує розробити заходи часткового переведення працівників на роботу в дистанційному режимі.
З метою протидії поширенню коронавірусу в Україні, президент особисто звернувся до керівників підприємств щодо можливості дозволити працівникам працювати вдома.
Йдеться про тих працівників, у яких є діти, але через карантин у школах та дитячих садках немає з ким їх залишити.
Також, Міністр охорони здоров'я Ілля Ємець звернувся до всіх українців із закликом — не бути легковажними.
Це той час, коли необхідно не панікувати, а мобілізуватися, зібрати всі сили та допомогти собі, своїм близьким та своїм співгромадянам. Зараз ще є можливість не допустити жахливої трагедії на території всієї України. Успішний досвід інших країн показав, що самоізоляція – найефективніший спосіб запобігання поширенню хвороби. Будьте свідомими, бережіть себе та своїх близьких, — наголосив Ілля Ємець у своєму листі.
У зв’язку з оголошенням карантину Міністерство освіти та науки України рекомендує керівникам закладів освіти організувати роботу працівників закладів освіти дистанційно.
Також МОН повідомив, що на період карантину за педагогічними працівниками зберігається середня заробітна плата.
Відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для здоров'я працівника або для людей, не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Педагоги можуть здійснювати дистанційне навчання

шляхом викладання матеріалу під час скайп-конференцій, перевіряти домашні завдання через електронну пошту, надсилати тести для перевірки знань тощо.

Методична скринька

Мета методичної роботи

Вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.

Напрямки методичної роботи

Життя не для того, щоб чекати, поки стихне злива. Воно для того, щоб вчитися танцювати під дощем.

• Підвищення соціально–психологічної культури вихователів;

• Вдосконалення педагогічної майстерності;

• Сприяння в опануванні світовою та національною, мовою і побутовою культурою;

• Розвиток спеціальних умінь та навичок.

Принципи методичної роботи

• Педагогічна співпраця з вихователем

• Робота в режимі довіри, доброзичливості

• Творча атмосфера , стимулювання творчої активності

• Принцип допоміжно–регульованого контролю

• Надання вихователеві права вибору

• Системність методичних заходів

• Принцип «Я – повідомлень» у спілкуванні

• Щоденна допомога

• Випереджальний характер методичної роботи

Куточок книги у групі ДНЗ як засіб формування

читацької культури дошкільника

З–поміж багатьох засобів розвитку мовлення, які допомагають формувати у дитини навички комунікативної компетенції, неабияке місце відводиться художній дитячій літературі.

У наш вік інформаційних технологій телебачення, відео, комп’ютери все частіше витісняють книжку. Та тільки замінити її ніщо не зможе.

У 80-х, 90-х роках ХХ століття в колишньому СРСР було досить важко купити книгу, яка відносилася до ґатунку хорошої.

Існувала така практика в роботі бібліотек: записуватися на чергу, щоб прочитати дефіцитну книгу і чекати на неї доводилося не один місяць.

Часи змінилися... Тепер ми можемо купувати будь-які книги – неординарні за формою, ігровими елементами. На прилавках книжкових ринків строкатий асортимент продукції: дешеві брошури, солідні хрестоматії, подарункові книги, книжки-малятка, книги-ширмочки, книжки-пазли, книжки-вироби (прочитавши книжку, малюк видавлює ілюстрації, скріплює між собою належним чином сторінки і отримує чудову іграшку –саморобку), книжки-картонки, книжки-гармошки та багато інших. Сьогоднішні видавці враховують будь-які смаки та фінансові можливості батьків.

Книга допомагає багато в чому. Психологи стверджують про її лікувальні властивості. З’явився навіть такий термін „бібліотерапія” (буквально – лікування книгою).

Сучасний рівень розвитку людства спричинив таки витіснення книги з повсякдення. Отже, спробуємо концептуально, не занурюючись у глибину питання, порівняти значення відео та читання для дитини.

Багато хто з нас ствердить: для чого читати дитині книгу, якщо на багато простіше нажати на кнопку відеомагнітофона, комп’ютера чи телевізора. Але чи рівноцінна така заміна!? Спробуємо розібратися в цьому:

Недоліки відеофільмів Переваги читання
Відеофільми можна дивитися поруч, проте не разом із дитиною Читання зближує дитину і дорослого. Особливо важлива роль сімейного читання. Дитина, переглядаючи фільм, - лише пасивний спостерігач, а читаючи книжку, - і співавтор, і актор, бо додає щось і від себе.
Відеофільм завжди залишається без змін: той самий голос, та сама картинка Кожен читач – це свого роду актор, одна і та сама фраза може бути прочитана по-різному, адже не дарма діти так обожнюють читання в ролях!
У фільмах текст вже озвучено. Культура мовного спілкування залишає бажати кращого. Часто-густо вживаються слова-паразити. Читання – це маленьке диво для дитини, коли вона складає окремі букви, сама створює слово.
Під час перегляду відеофільму дитина мовчить, вона пасивний спостерігач. Сучасні дошкільники більше дивляться і мало читають, тому багато хто з них з великими труднощами формує свої думки Читаючи книгу, ми пробуджуємо дитину до говоріння, мислення, фантазії, можемо зібрати її увагу на гру слів. Порівняти виказування героїв, перечитати цікавий момент. Книга - розвиває зв’язне мовлення.
Відеофільм також можна зупинити і подивитися потім. Цікавий епізод переглянути ще і ще, проте ніщо не замінить вам живого спілкування з дитиною!!! При необхідності: читання можна зупинити і відкласти „на потім”, при цьому дитина в очікуванні цього „потім” починає усвідомлювати, що процес читання дарує величезну радість.

/Files/images/Рисунок2.jpg А якщо ви самі читаєте малюку і до того ж обговорюєте з ним вчинки героїв, звертаєте його увагу на гру слів, перечитуєте цікавий епізод, вчите добра й застерігаєте від зла, то ви ще й дружньо спілкуєтеся, разом пізнаєте світ.

Відтак, виховання у дошкільнят читацької культури, любові до художнього слова, інтересу до книжки – важливі завдання педагога. А їх реалізації сприятиме створення в групі куточка книги.

Функціональна роль куточку книги – виховання пізнавального та естетичного ставлення до книги як до найбільшого досягнення культури, створення елементарного бібліотечного середовища, яке буде зрозуміло маленьким читачам.

Основні вимоги до його обладнання: достатнє освітлення; відповідність меблів зросту дітей; постійні оновлення, видозміни.

Можливості використання куточку вихователями та дітьми досить різнопланові: читання журналів, книжок, розгляд ілюстрацій, проведення годин оповідача, обговорення прочитаного, літературні свята, функціонування виставок, проведення сюжетно-рольових ігор, зустрічі з письменниками.

У куточку дитячої книги доречними будуть плакати з прислів’ями. Діти залюбки розучуватимуть на заняттях ці зерна народної мудрості.

Які ж методи використовуються при роботі по ознайомленню дітей з елементарним бібліотечним середовищем?

Словесні: бесіди, розповіді, пояснення, обговорення; наочні: спостереження, обстеження книжок, журналів, картинок, розгляд ілюстрацій; практичні: художня діяльність дітей, дидактичні ігри, доручення, “лікування” книг, ігри, виставки.

Припустимо, що елементарне бібліотечне середовище, зрозуміле маленьким читачам, створене. Що робити далі? Адже куточок книги в групі має бути не просто маленькою бібліотекою, а базою для проведення занять, виховних заходів. Серед різноманітних форм організації дітей перевагу слід надавати таким, які стимулюють дошкільнят до активної взаємодії та творчості.

Щоб оптимізувати роботу з дитячою книжкою, варто поєднувати її з іншими видами діяльності. Так, дошкільнята залюбки намалюють ілюстрації до прочитаних творів, зліплять героїв казок, виготовлять власні книжечки (вихователь і батьки для дітей; вихователь – для дітей та разом з ними; батьки для дітей та разом з ними; дитина - для себе), закладки, запрошення для молодших дітей та батьків на різні заходи, що організовуватимуться в книжковому куточку. Ця справа технічно нескладна, але разом з тим, вона потребує значної праці душі, фантазії, сумління, охайності перед усім - від дорослого, адже він її ініціює і керує нею.

В осередку книжки бажано влаштувати періодичні книжкові виставки. Вони можуть бути присвячені знаменним датам, творчості дитячих письменників. Не менш важливо, щоб тематика відповідала уподобанням дошкільнят, їхнім потребам, інтересам. Якщо доповнити виставку роботами дітей та розробити сценарій її відкриття, вона запам’ятається малюкам надовго (наприклад, виставки «Улюблені книжки», «Цікаве про природу», «Книжки про техніку», “Метелики”).

Щодня можна призначати «бібліотекаря» - дитину, яка видаватиме літературу іншим, стежитиме за станом книжок та порядком у куточку книги. Така роль дає малюку більше самостійності, відповідальності.

Як же зробити осередок книги не тільки зручним для малюків, а й таким, що розвиває пізнавальну активність, емоційність, творчість?

Спочатку слід дібрати книжки для бібліотечки. У цій справі можуть допомогти батьки вихованців ДНЗ. Як засвідчує практика вони охоче передають у дитячий садок ті книжки, з яких їхні діти вже «виросли». А завдання педагога подбати про те, щоб твори відповідали вікові та розвиткові дошкільнят групи. Тому доцільним є обмін літературою з вихователями інших груп.

Важливо добирати книжки гуманістичного спрямування, які не спонукають до агресії, не навчають негативних вчинків. Читаючи сучасні книжки можна помітити, що в багатьох із них змінено зміст старих казок. Наприклад, у казці про Червону Шапочку Вовк уже не ковтає бабусю; три ведмеді вже не виганяють Машу, а дружать із нею. Так оновлені казки виховують доброзичливість, а не жадібність і злостивість.

Добираючи класичні твори, не можна не перейматися проблемами оцінювання їх якості, бо такі твори вже визнані. А от добираючи сучасні, слід поставитися прискіпливо до них. Тексти мають бути високохудожніми. Мова – відповідати сучасним літературним нормам. Сучасні дослідження показують, що систематична, різнопланова робота з художнім словом сприяє формуванню основ грамотності вже з раннього віку. На жаль, останнім часом нерідко зустрічаються книжки з елементарними логічними, стилістичними, орфографічними помилками. Якщо книжка містить наукові відомості, то переконайтеся у їх достовірності, оскільки існують навіть енциклопедії, де павука відносять до комах, а пінгвіна «селять» на північному Полюсі.

Ілюстрації теж мають бути високохудожніми, за стилем виконання відповідати змісту твору, його основній ідеї. Не женіться за надто яскравими ілюстраціями. Вони спочатку приваблюють, а потім стомлюють малят. Надмірна декоративність малюнків може зашкодити їхній пізнавальній цінності (так яскраво-червона корова викликає подив, та навіть протест у маленького читача). Дошкільнята хочуть вірити в зображене і вважають, що так, як намальовано, має бути насправді. Ось чому дитяча книжкова ілюстрація потребує ретельної предметної та психологічної виразності, реалістичності зображень. Досвідчені художники малюють для малят м’якими барвами, враховуючи особливості їхнього несформованого зорового апарату.

Небезпечним для зору дошкільнят є також глянцевий (блискучий) папір, який на жаль, останнім часом часто використовують у книгодрукуванні. На полиці-вітрині варто виставити вже прочитані з малятами книжки. Після ознайомлення з іншими вітрину слід обновити. Куточок книги доповнять портрети письменників, репродукції картин, серії ілюстрацій до казок, дитячі журнали, фотоальбоми.

Заняття у куточку книги передбачають виховання у дітей бережливого ставлення до неї. Якщо книжки таки потребують ремонту, слід відкрити «книжкові лікарні». Малюки із задоволенням робитимуть такий ремонт під керівництвом вихователя, а старші – самостійно. Варто також відвести окреме місце матеріалам для «лікування» книжок.

Підкреслимо, що майже всі описані форми роботи є колективними. А спільна праця згуртовує дітей, спонукає до їх творчості. Дитяча книга традиційно розглядається педагогами як засіб розумового, морального, естетичного виховання. За словами В. О. Сухомлинського «читання книг - стежина, якою вмілий, розумний, вихователь знаходить шлях до серця дитини».

Тож зробімо все, аби у дитячому садку книжка, як казкова пташка Фенікс – символ вічного оновлення та безсмертя, знайшла своє відродження, радувала своєю присутністю та дієвістю.

Консультація для педагогів:

"Трудове виховання дітей"

/Files/images/Рисунок5.jpg

Значення трудового виховання важко переоцінити. Адже, чим частіше дитина залучається до трудової діяльності, тим швидше вона набуває соціального досвіду, життєвої компетентності. Як відомо, найсильнішим стимулом до діяльності є цікавість. Тому педагогу і батькам треба знати психолого-педагогічні особливості розвитку інтересу до праці.

Інтерес до різних видів праці виникає у дітей вже під час прогулянок та екскурсій на будівельні майданчики, до магазинів, музеїв, у ході спостережень за роботою дорослих, зустрічей з батьками – представниками різних професій, у процесі виконання нових трудових дій тощо. Та ця зацікавленість, як правило, спочатку поверхова, безпосередня: малюків приваблюють новизна робочого місця, інвентарю, окремі моменти праці. Здебільшого така цікавість буває нестійкою, нетривалою. А пізнавальний інтерес до трудової діяльності проявляється в прагненні оволодіти спеціальними знаннями про неї, набути практичних умінь та навичок, пов’язаних саме з цим видом діяльності. Як свідчать дослідження, формування у старших дошкільнят інтересу до праці (з урахуванням сприятливих психолого-педагогічних умов) проходить у своєму розвиткові наступні етапи:

1.Послідовність розвитку інтересу до праці

2.Потреба в активній діяльності
3.Показ трудових дій дорослим
4.Пояснення трудових дій дорослим
5.Споглядальний інтерес, особиста емоційна зацікавленість
6.Усвідомлення завдання
7.Поява бажання виконати трудові дії
8.Споглядально-дійовий інтерес, позитивний емоційний заряд
9.Перша проба сил (не підтвердилася чи підтвердилася)
10.Кількаразове вправлення, набуття досвіду
11.Уміння виконувати трудові дії
12Дієво пізнавальний інтерес
13.Поява нового способу виконання трудових дій
14Переконання в його правильності (підтвердження успіхом)
15.Пізнавально - творчий інтерес, високе емоційне задоволення
16.Сформовані практичні навички
17.Творче виконання трудових дій (схвалення дорослими)
18.Внутрішня потреба виконувати трудові дії
19.Систематичне застосування в повсякденному житті ( в мікро- та макрооточенні)
20.Звичка до праці
На першому етапів дітей виникає споглядальний інтерес. Цьому сприяють суто зовнішні обставини: цікаві повідомлення, розповідь вихователя чи його бесіда з малятами про певні трудові дії; показ їх; читання відповідних художніх творів тощо.

Другий етапхарактеризується виникненням споглядально-дійового інтересу. Дошкільнят зацікавлює новий вид праці, розповідь педагога про професії. Вони ставлять запитання, намагаючись якомога більше дізнатися про трудові дії, їхнє значення, прагнуть виконати ці дії.

На третьому етапіу дошкільнят з’являється дієво пізнавальний інтерес. Вони намагаються осягнути сутність трудового процесу, набувають практичних умінь. Спочатку виконують трудові дії нечітко, роблять зайві рухи (при цьому інтенсивно концентрують довільну увагу) не переносять вивчені дії в повсякденне життя. Згодом, після багаторазового повторення, виконання стає якіснішим: без зайвих рухів, часом – із послабленням довільної уваги й появою можливості для її перерозподілу. Дошкільнята намагаються оцінити результати своєї діяльності, проаналізувати власні успіхи чи невдачі, виявити їх причини. Чим самостійніше та різноманітніша практична діяльність дітей на цьому етапі, тим глибший та стійкіший їхній інтерес.

На четвертому етапіформується пізновально-творчий інтерес. Діти вдаються до пошукової діяльності, роблять спроби якось змінити, раціоналізувати, поліпшити трудовий процес, шукають оптимальні варіанти застосування конкретних дій у грі, повсякденному житті. Коли в дошкільнят уже сформовані практичні навички, коли вони творчо сприймають трудові дії та починають відчувати потребу в них, тоді й виникає звичка до їх виконання.

Як зацікавити працею?

/Files/images/Рисунок2.gif Щоб підтримувати в дітей інтерес до праці на різних етапах його формування, варто застосовувати різноманітні методи та прийоми зацікавлення. Причому слід водночас задіювати розумові (мислитель ні), сенсорні (сприймальні), рухові(психомоторні) та вольові процеси дитини. Не варто забувати й про забезпечення гуманного підходу до організації та педагогічного керівництва посильною працею дошкільнят. Необхідно створювати умови для того , щоб виконання трудових дій викликало у дітей почуття задоволення, радості, сприяло формуванню в них основ особистісної культури, розвиткові індивідуальних інтересів, уподобань та здібностей.

Одне із завдань вихователя в процесі формування пізнавального інтересу до праці – доступно розкривати дітям її роль у житті та здоров’ї людини, підводити їх до самостійних висновків про корисність, суспільну значущість праці, взаємозалежність різних її видів. Найкраще це робити на прикладі виконання представниками різних професій своїх трудових обов’язків. Тут важливо підтримувати інтерес дошкільнят до морального спрямування діяльності дорослих, звертати увагу на те, що вони намагаються старанно, якісно виконувати трудові завдання, узгоджувати свої дії. Щоб зацікавити дітей, педагог, представляючи кожну професію, має дібрати яскраво виражені її ознаки. Захопливими можуть бути екскурсії на виробництво, розповіді людей різних професій. Наприклад: під час зустрічі з працівниками сільського господарства дошкільнята ознайомлюються з їх роботою, з технікою, обладнанням та знаряддями праці, з послідовністю виконання трудових дій та їх впливом на результат. Варто дати дітям уявлення про те, що люди, які працюють у сільському господарстві, постачають населення продуктами харчування, а промисловість сировиною. Ознайомлювати дошкільнят з виробництвами, що переробляють сільськогосподарську продукцію, необхідно за такою схемою:

- продукція, що випускається
- підприємство
- сировина
- місце, куди відправляють
Так, у дітей формується уявлення про суспільну необхідність професій, їхній взаємозв’язок. Діти шостого року життя здатні аналізувати, узагальнювати, набувати конкретні знання. Тому важливо включати їх у пізнавальну діяльність, яку стимулюють запитаннями причинного характеру: «чому треба підклеювати книжку?», «Навіщо акуратно складати речі в шафі?» тощо. Дошкільнята мають розуміти значення досягнутого результату трудових зусиль, перед ними варто розкривати емоційну привабливість процесу праці. Наприклад, вирвали бур’яни в квітнику – рослинам стало вільніше, вони отримали більше світла й тепла від сонця, поживних речовин з ґрунту; прибрали в кімнаті – стало чисто й затишно. Якщо праця даватиме малятам задоволення, буде емоційно захопливою, це стимулюватиме їхні вольові зусилля під час долання труднощів.

Організовуючи трудову діяльність дошкільнят, варто не просто пропонувати їм виконати певну роботу, а домагатися того, щоб діти сприйняли завдання не як нав’язане дорослим, а як вибране ними самими. Наприклад, педагог каже вихованцям: «Наймолодші дітки охоче грають у «Магазин». Але їм бракує іграшок для цієї гри. Як ви гадаєте, чи зможуть малюки виготовити їх самі? Цікаво, а чи під силу вам ця робота? Чи, може, почекаємо, поки підростете?» або інший приклад: вихователь повідомляє, що в горщиках з кімнатними рослинами затверділа земля. Її треба розпушити, але обережно, щоб не пошкодити корінців. Звертається до дітей: «Хто ж упорається з цим складним завданням?» такі заохочувальні прийоми не лише спонукають дітей до активності, а й сприяють розвитку в них почуття власної гідності. Бажано залучати дітей і до планування трудового процесу, враховуючи при цьому уподобання кожного вихованця. Педагог ставить запитання: «З чого ліпше розпочати цю роботу?», «Що треба зробити потім?» тощо. Активність та інтерес до трудової діяльності зростуть, якщо під час обговорення плану спонукати дітей висловлювати свої побажання, пропозиції: «Що тобі подобається в цій роботі? Як би ти виконав її?» доцільно також обговорити з дошкільнятами, з якими трудовими завданнями вони зможуть впоратися самі, а де потрібна допомога дорослого. Організовуючі навіть нові для дітей справи, бажано уникати прямих конкретних указівок, надавати перевагу створенню проблемних ситуацій. Так, можна запропонувати вихованцям самостійно вибрати з наявного асортименту потрібне обладнання та матеріали для роботи.

Варто надавати трудовим завданням ігрового спрямування, бо саме ігрова ситуація викликає й формує в старших дошкільнят інтерес. Так, до дітей «звертаються по допомогу» казкові персонажі; «оживають» звичайні речі; відкриваються «фабрика іграшок», «майстерня працьовитих гномиків»; проводиться День Мийдодіра тощо. Трудові вміння й навички успішно закріплюються під час сюжетно-рольових ігор «Лікарня», «Шкода», «Перукарня», «Бібліотека», «Крамниця» та ін.

У розвитку інтересу та формуванні звички значну роль відіграє контролювання педагогом виконання дітьми трудових дій, їхньої самостійної організації посильної праці. Це можна робити в різні способи. Наприклад, перед грою з елементами трудових дій вихователь роздає дошкільнятам картки, де кожний у ході гри проставляє порядковий номер виконуваних дій. Це дає змогу проконтролювати засвоєння дітьми послідовності операцій, виявити дітей, які уникають трудових завдань. У ході виконання дошкільнятами роботи варто відзначати успішні проміжні результати, стимулювати бажання усунути недоліки, довести розпочате до кінця.

Під час колективної трудової діяльності (свідоме прагнення до неї є важливим надбанням старшого дошкільного віку) контроль здійснює не лише педагог, а й самі діти. Вони не лише керують власною поведінкою, контролюють свої дії, а й спостерігають за роботою один одного, допомога ют тому, хто її потребує. Дорослий втручається лише тоді, коли взаємодопомога дітей виявилася неефективною. Контролюючи виконання дошкільнятами трудових дій, дотримання ними гігієнічних вимог, виконання постійного чи тимчасового доручення, педагог обов’язково має враховувати індивідуально-психологічні особливості кожного вихованця.

Особливої уваги потребують сором’язливі, невпевнені у собі діти. Бажано помічати й схвалювати їхні навіть незначні успіхи. У формуванні бажання та вміння старанно, сумлінно ставитися до трудових завдань значну роль відіграє педагогічна оцінка дитячої праці. Так, отримуючи позитивний результат, малюк переживає позитивні емоції, що заохочують його до подальших трудових зусиль, спонукає розширювати діапазон діяльності. Старші дошкільнята особливо чутливі до оцінки дорослого. Вони сприймають його не стосовно своїх дій, а стосовно себе як особистості. Тому бажано, щоб вихователь насамперед, відзначав досягнення дитини, а не зосереджувався на недоліках в її роботі. Якщо позитивні оцінні судження висловлюються в присутності інших дітей, це додає радісних переживань тому, чия поведінка заслуговує на схвалення, і опосередковано діє на однолітків. Важливо вчити дітей радіти як власним успіхам, так і досягненням товаришів: «Мабуть, вам усім приємно, що Таня змогла вишити таку гарну серветку. Привітаємо її з вдалою роботою!» не варто протиставляти результати праці вихованців, бо це принижує гідність одних і може викликати зверхнє ставлення інших. Дитині, яка не впоралася з трудовим завданням, потрібно пояснити причини невдачі, висловити співпереживання та допомогти: «Не сумуй. Коли вчишся чогось нового, не відразу виходить. Я тобі покажу ще раз. Ти зможеш зробити ще краще.» при цьому допомога не має переходити в надмірну опіку. Надавати її слід тоді, коли дитина не змогла самостійно подолати труднощі навіть після неодноразових спроб.

Оцінюючи результат діяльності дошкільника, варто пам’ятати слова з Коментаря до Базового компонента дошкільної освіти, де наголошується: коли в полі уваги педагога – співвідношення між реальними показниками кінцевого продукту, вкладеними особистісними зусиллями виконавця та його здібностями, тоді можна говорити про реалізацію особистісного орієнтованого підходу. До того ж, якщо діти охоче приймають пропозицію дорослого виконати певне трудове завдання, отримують радість, задоволення від роботи, самі звертаються з проханням призначити їх черговими чи дати якесь доручення, можна бути впевненим, що керівництво їх трудовою діяльністю здійснюється за гуманними принципами.

Консультація для педагогів:

"Екологічне виховання дошкільників"

Людина стала людиною, коли почула
шепіт листя і пісню коника,

дзюрчання весняного струмка і дзвін

срібних струмочків у бездомному літньому небі...

В.О.Сухомлинський

/Files/images/Рисунок3.png

Серед актуальних завдань, які розв’язують сьогодні дошкільні навчальні заклади, важливе місце належить екологічному вихованню. Природа своїм розмаїттям , барвами і динамічністю процесів привертає увагу людей змалку, збагачує їх мислення , є джерелом радісних переживань. Для дошкільників вона виступає основним елементом формування інтересів і позитивного ставлення до навколишнього світу. Сприймання природи збагачує мову, емоційну сферу, благодійно впливає на духовний світ малят та їх фізичний розвиток. Екологічні зміни на планеті спонукають сьогодні людей все глибше занурюватись в суть проблеми екологічного виховання та робити все необхідне для її вирішення . Екологічне виховання дітей - нова галузь дошкільної педагогіки, теоретичний та практичний розвиток якої здійснюється на сучасному етапі.

Екологічне виховання підростаючого покоління є проблемою глобальною, вимагає практичного вирішення адаптованих завдань, покликана прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити дітям потребу не лише милуватися а й пізнавати, спостерігати, встановлювати зв’язки між явищами природи, робити відкриття. Екологічне виховання покликане значно посилити пізнавальні можливості дітей через формування у них стійкого інтересу до навколишнього світу.

Наш обов’язок відновити природу доки не пізно, тому з основних напрямків навчально – виховної роботи в дошкільних навчальних закладах є формування та розвиток екологічного мислення, самосвідомості, екологічної культури нового покоління – покоління ХХІ століття.

Основною формою роботи з екологічного виховання дітей - є заняття. На занятті діти отримують нові знання та уточнюють і закріплюють набуті раніше. Основне це засвоєння дітьми програмового матеріалу. Для цього вихователь використовує різноманітні методи – спостереження природних об’єктів, праці дорослих, дидактичні ігри, робота з картинами, читання художніх творів, бесіди. Метод проекту ґрунтується на дитячих потребах, інтересах, відкриває великі можливості для формування власного життєвого досвіду дитини у процесі взаємодії з навколишнім світом.

ЗРАЗКИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

І ПРОЕКТ " ПРИКРАСЬ ДОВКІЛЛЯ".Спрямований на те, щоб подбати про чистоту та затишок не лише оселі , а й довкілля.Під впливом приємних вражень від своїх досягнень діти разом з вихователем доходять висновку – треба підтримувати чистоту в природі.

ІІ. ПРОЕКТ " КНИГА СКАРГ І ПРОПОЗИЦІЙ".Мета проекту – зібрати в книгу "скарги”, які надходять від тварин та рослин, що оточують дітей.

ІІІ. ПРОЕКТ "ДАРУЄМО РАДІСТЬ".Мета проекту - порадувати тих, хто нас оточує: погодувати пташок, збудувати шпаківню.

ІV. ПРОЕКТ "БЕРЕЖИМО ВОДУ". Мета проекту – навчити дітей економно використовувати воду, не забруднювати озера, ставки.

V. ПРОЕКТ "КОЛЕКЦІЯ ТВАРИН". Мета – збирання фотокарток, листівок з зображенням тварин та створення колекції. Підготувати дітей екскурсоводів , які розповідають цікаві історії про тварин , читають вірші.

VI. ПРОЕКТ "ПРОГНОЗ ПОГОДИ". Мета проекту – діти збирають народні прикмети, за якими завбачають природу:

- театр природи (явища та стихії природи ) ;

- екологічними стежинами ( луг, ліс, сад, озеро ).

Екологічні спостереження дають дітям можливість спілкуватися з живим об’єктом, розглянути його, отримати знання, показати взаємозв’язок, що існує в природі, закласти основи для появи у дітей емоційно – позитивного турботливого ставлення до даного об’єкту чи явища.

Наступною формою роботи є – досліди, вони можуть бути екологічного та природознавчого характеру. Організовуючи цю роботу беремо до уваги важливу умову – нові знання , які дитина отримає, як результат своїх власних відкриттів, які ґрунтуються на знаннях, раніше нею засвоєних.

Екскурсії – це заняття, які здійснюються в природу. Освітньо -виховне значення екскурсій дуже велике, бо вони збільшують інтерес дітей до рідної природи, сприяють вихованню почуттів. Велику і цікаву спадщину екскурсій залишив нам В.Сухомлинський, яка до сьогоднішнього часу використовується в роботі з дітьми.

Екологічний тренінг - його мета формування у дітей екологічного чуття. Вправи з екологічного тренінгу проводяться в індивідуальній роботі з дітьми, а також у ході колективних занять.Діти повинні діяти з відомими правилами поведінки в природі.

На сучасному етапі пріоритетними завданнями з екологічного виховання дошкільників є :

1. створення умов для екологічного виховання дошкільників;

2. здійснення цілісного підходу до оздоровлення дітей засобами природи.

3. формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи ( світло, температуру , вологу, грунт, взаємозв’язки та залежності )

4. розвивати вміння класифікувати живу природу на основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак. 5. стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об’єктів та явищ (народна творчість, прислів’я, загадки ).

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що робота з екологічного виховання повинна бути систематичною, послідовною та направленою на позитивний кінцевий результат. Чим більше знатиме дитина, тим більше хотітиме довідатися ще, тим сильніше розумітиме, як вабить до себе рідна природа. Дорослі повинні виховати дітей так , щоб вони жили в дружбі з природою , щоб жодна істота не зникла назавжди.

Консультація для педагогів:

"Ознайомлення дітей з традиціями

та побутом українського народу"

/Files/images/2.jpg

Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру:
- патріотичну спрямованість , громадянську відповідальність і мужність, готовність працювати для розвитку Батьківщини , захищати її, підносити її міжнародний авторитет;

- досконале знання державної мови, постійну турботу про піднесення її престижу і функціонування в усіх сферах суспільного життя і побуту;

- повану до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього, як його представника, спадкоємця та наступника;

- дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;

- фізичну досконалість, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;

- шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв нашого народу.

Щоб діти стали творцями своєї долі, необхідно, аби вони міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом життя і мислення. Адже нація – це насамперед сукупність різноманітних духовних прикмет (Ю. Липа) та природних ( біологічних, психічних), історично зумовлених ознак "тіла, душі, розуму” (К. Ушинський), тобто психології, характеру, інтелекту певної культурно-історичної спільноти людей. "Національне виховання – певний грунт у справі зиіцнення моральних сил дитини і оновлення відродженої душі народу”, - навчала С. Русова. І ще одні крилаті слова С.Русової: "Міцнішою нацією в наші часи являє себе та, якакраще інших вичерпала в своєму вихованні свої глибокі національні скарби й національній психології дала вільний розвиток”.

Народознавство спрямоване на те, щоб діти зрозуміли і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культури, оволоділи вміннями та навичками трудової діяльності, фізичного вдосконалення. Заняття з народознавства проходять на основі різних фольклорних традицій. Буквальний переклад терміну "фольклор” – народна мудрість. Художнє відображення дійсності у словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, нерозривно пов’язаної з життям і побутом народу. У ній відбито етичні і естетичні погляди народу. Один з розділів народознавста – це побут: хата, меблі, посуд, предмети побуту . рідна оселя завжди була символом добра і надії, її незгасний вогник світився теплом маминої любові, високої людяності, одвічною сподіванкою на чисте небо над нами і світанкову тишу. Народознавство тісно пов’язане з розділами програми виховання дітей такими як "Віконечко в природу”, "Мова рідна”, "Художня праця”. Без природи життя неможливе, і виховання без неї немислиме. Про це свідчить велика кількість повчальних, сповнених глибокого змісту, прислів’їв , приказок, загадок, притч, казок, легенд про природу. Органічна паралель природа – людина проходить крізьусі види і жанри українського фольклору. Постійний контакт дитини з природою сприяє засвоєнню понять, розвитку зв’язного мовлення; пробуджує в дітей уяву, вчить логічно мислити на основі зіставлення різноманітних предметів і явищ, пізнання звязків і наслідків, користі і шкоди.

Своє ставлення до природи люди відображали у віруваннях, традиціях, казках, побуті, ігашках, символах. Іграшки кожного народу мають свої педагогічні, художні і технічні традиції. Оригінальність і неповторність народної іграшки визначається також її національною своєрідністю вираження культури і побуту народу, що символізує її звичаєво-традиційні ознаки. Українська народна іграшка несе малятам доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Народна іграшка в дитячих руках є тією ниточкою, яка з’єднує людину з історією її Батьківщини. Гра з народною іграшкою є також важливим засобом національного виховання. Іграшка – один з найважливіших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Вона оригінальна і неповторна, збагачує душу і тішить серце. Вона забавляє, і допомагаєзадовольнити природну потребу дитини пізнати світ, творчо і самостійно його осмислювати.

Українські народні іграшки надзвичайно різноманітн, вони відрізняються регіональними та віковими особливостями. Відповідно до регіонів, іграшки відрізняються матеріалом, формою, візерунком, кольором та технікою виготовлення. Опішнянська іграшка : О.Селюченко (білочки, зайчики , вовчики); Г.Пошивайло (неглазуровані маленькі свищики);М Питриш (глазуровані жовті, зелено-коричневі вершники, бички, музики, горщики); І.Білик (баранчики, левики коричневого та зеленого кольорів). Іграшки косівського майстра з Прикарпаття Ю.Іллюка (червоні зозульки з біло-зеленим розписом). На Черкащині свистунці, вершники, баранчики не глазурувалися, їх поливали чирною смолою й орнаментували біло-червоними,зеленими цятками. На Вінничині майстри виготовляли глазурований дитячий посуд різних форм; на Житомирщині – димчастий (банячки, макітри, кулики, горщики); на Волині – гладишки , горщики-двійнята. Крім глиняної, славилася і українська дерев’яна іграшка – візочки , качечки, колисочки, сопілочки, свищики. Виробляли ще іграшки з ганчірок, тіста та сиру. Із глибини віків пийшли до нас традиції ляльки-мотанки, шитої ляльки, яку виготовляли з різних клаптиків тканини. Упродовж століть змінювалися народні ляльки, але в них зберігалися традиційні принципи пластичного, декоративного і символічного мислення народу, його світосприймання, душа і психологія, його уявлення про життя. Лялька – символ родючості, материнства, вони хатньо-побутові обереги (робилися ляльки з соломи, ганчірки, із зав’язаним в ній хлібом, на зразок вузької ляльки). Обличчя ляльки долгий час не зображувалось, щоб не наврочити дитині. Саме іграшка формує у дітей і підлітків зацікавленість до різних професій, історії рідного краю, його народної творчості, поваги до праці, розвиває творчууяву, фантазію, виховує трудові навички та естетичний смак.

Ознайомлюючи дітей з історично-культурними цінностями, побутом, народною іграшкою України, ставимо наступні завдання:

- виховувати любов до рідного краю;

- познайомити дітей з обладнанням та виготовленням народних іграшок;

- навчити розуміти і поважати традиції та історію рідного народу;

- виховувати повагу до батьків та людей взагалі;

- формувати бажання знати рідну мову.

Робота з дітьми на заняттях з народознавства має великий вплив на їх всебічний розвиток і виховання. За допомогою використання в роботі різних методів і прийомів діти стають біль спостережливішими, самостійнішими, виявляють інтерес до оточуючого, бережливе ставлення до природи, вміють себе зайняти. Розширюється світогляд дітей завдяки ознайомленню їх з народними звичаями і розглядання картин, предметів побуту, народних іграшок. Художня праця, виготовлення іграшок, знайомство з фольклором сприяють розвитку естетичного смаку, координації рухів, розвитку дрібної моторики рук, розумового розвитку, розвитку зв’язного мовлення.

Консультація для педагогів:

"Використання зразків народного мистецтва

у роботі з дітьми дошкільного віку"

/Files/images/Рисунок1.gif

Проблеми моральності і працьовитості споконвіку посідали важливе місце у вихованні підростаючого покоління. Не втратили вони актуальності, бо, на жаль, дедалі помітнішими стають зниження у дітей поваги до чесного трудівника ,втрата притаманної українцям з давніх давен працьовитості. У пошуках нових засобів формування особистості ми намагаємось механічно перенести німецьку педагогіку на наш ґрунт. Звичайно в кожній педагогіці та педагогічній теорії є раціональні зерна, але ж не забуваймо і не відкидаймо свого рідного. Маємо в Україні не менш цінний досвід , кращі традиції народного морально-трудового виховання, за якого цей процес ішов поруч із працею. Бо праця для українців завжди виступала не тільки економічною, а й категорією моральною, педагогічною.

Процес входження дитини у світ праці, засвоєння нею моральних норм відбитий у різних видах усної народної творчості. Так, в одній з найперших забавлянок, які чує маля у „Сороці вороні”, - звучить мотив працьовитості і ледарства, бо тільки працьовиті одержують кашку. Найкращими умовами здійснення виховного впливу народна педагогіка вважає такі, за яких дитина завжди розумно завантажена корисними справами.

Велике значення у вихованні дітей має і використання зразків народного мистецтва. Завдяки їм маємо змогу виховувати емоційно позитивне ставлення до праці ,інтерес до народних ремесел, гордість за талановитих людей, що живуть на рідній землі, плекати паростки почуттів любові до свого краю, до свого народу, формувати дбайливе ставлення до витворів людських рук, культуру й естетику праці, культуру спілкування. Так, під час гурткової роботи з вишивання слід розкрити дітям красу української вишивки, багатство кольорів, різноманітних орнаментів. Збагатити знання про цей давній вид декоративно-вжиткового мистецтва. Слід формувати естетичного сприймання краси завдяки зразкам. Яким сприймеш світ на зорі життя, таким бачитимеш його завжди, не втрачатимеш відчуття прекрасного навіть попри всі незлагоди. Ось чому важливо, щоб краса оточувала людину з дитинства-краса природи, краса рукотворних речей. Чудові вишиванки, прозорі ніжні витинанки, ткані килими і різьблені карбовані предмети вжитку, різноманітна кераміка, народні іграшки. Вони породжують у маленьких сердечках любов до національної культури, інтерес до її історії, формують естетичні смаки, виховують бажання й самим створити щось гарне.

Прислів’я та приказки:

- Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

- Хто рано підводиться , за тим і діло водиться.

- Нових друзів май , старих не забувай.

- Хто про мир дбає , той життя хороше має.

- Щоб життя нам добре мати , треба добре працювати.

- Наша сила – сім’я єдина.

- Пташка красна пір’ям , а людина знанням.

- Зробив діло – гуляй сміло. - Без труда нема плода.

- Маленька праця краще за велике безділля.

- Нема товариша – шукай , а знайшов – бережи.

- Бджола мала , та й та працює.

- Не хвали сам себе – нехай тебе люди похвалять.

- Язиком так і сяк , а ділом ніяк.

- Поспішиш – людей насмішиш.

- Посієш вчасно, то й вродить рясно.

- Книга вчить як на світі жити.

- Семеро одного не ждуть. -->

Консультація

«Навчання грамоти у дитячому садку»

Сучасний ритм життя, ріст науково-технічного прогресу, нові програми та технології навчання призводять до зростання вимог щодо підготовки дітей дошкільного віку до шкільного навчання. сучасна початкова школа вимагає від майбутніх першокласників розвиненого фонематичного слуху, уміння здійснювати звуковий та складовий аналіз слів, речень, читати слова, нескладні речення та тексти.

Як свідчать численні психолого-педагогічні дослідження у дітей 4-6 років з’являється прагнення до звукового аналізу мови, інтерес до звуко-букв. Незалежно від того, навчаємо ми їх читати чи ні, діти самостійно починають засвоювати окремі букви і складати з них слова. щоб уникнути стихійності у засвоєнні грамоти, слід своєчасно починати організоване навчання. Дослідники (К.Д. Ушинський, Л.С. Вигодський, Н.І. Красногорський, Д.Б. Ельконін та інші) твердять, що навчання грамоти доступне для дітей вже у 5-6 років.

Навчання елементів грамоти відбувається на основі розвитку усної мови дітей (звукова культура, словникова робота, формування граматично правильної мови, навчання розповідання та ін.) Одночасно слід працювати над розвитком спостережливості, пам’яті, мислення, уваги дитини.

Заняття з грамоти слід будувати так, щоб діти включались в активну пізнавальну діяльність, самостійно розв’язували поставлені перед ними завдання. Для цього широко використовують проблемні ситуації з розв’язанням мовних логічних задач, дидактичні вправи та ігри.

Навчання грамоти дітей в дошкільному закладі повинно мати виховний характер. Тексти для аналізу (розповіді, оповідання,казки, вірші, скоромовки) мають бути змістовні, високохудожні, сприяти формуванню життєвої компетентності дітей.

Численні дослідження та практичний досвід роботи дошкільних навчальних закладів доводять важливе значення звукового аналізу в навчанні грамоти. Операції порівняння, аналізу при фонематичному сприйманні мови підводять дітей до поєднання звуків у склади,слова, прискорюють процес оволодіння правильним читанням, засвоєння норм орфографії, грамоти, сприяють розумовому розвитку дітей.

Навчання дітей дошкільного віку елементів грамоти проводиться в декілька етапів.

Перший етап навчання дітей елементів грамоти – це ознайомлення зі звуками.

Багато авторів відзначають, що ефективніше починати його з ознайомлення дітей з немовними звуками. Для цього можна провести дидактичну гру «Що як звучить?» (папір, склянки з водою, брязкальце, барабан, дзвоник тощо).

Слід звернути увагу дітей, що це немовні звуки, адже їх ніхто не вимовляє, але ми їх чуємо. Під час прогулянки добре запропонувати дітям визначити, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння автівки тощо.

Далі переходимо до ознайомлення з мовними звуками. Ще К. Ушинський запропонував вивчати звуки не в алфавітній послідовності, а починати з голосних звуків, потім перейти до ознайомлення з приголосними звуками. Цей метод є ефективним, тому ним користуються до цього часу.

Спочатку педагог пропонує дітям прослухати «пісеньки»: А-а-а, О-о-о, У-у-у, І-і-і, И-и-и, Е-е-е. Він розповідає дітям, що ці звуки є мовними – ми їх вимовляємо. Вони називаються голосними, бо ми їх співаємо голосом.

Далі слід уточнити артикуляцію голосних звуків.

Педагог пропонує проспівати звуки у такій послідовності: А-О-У. Говорить, що ротик малює спочатку велике коло – діти проспівують: «А-а-а», потім середнє – «О-о-о», а потім зовсім маленьке – «у-у-у». Далі діти співають у такій послідовності: І-И-Е. Педагог каже, що тепер ротик усміхається – діти співають: «І-і-і», потім усмішка стає ширшою – «И-и-и», тепер він майже сміється – «Е-е-е». Педагог звертає увагу дітей на те, що коли ми вимовляємо голосні звуки, повітря виходить вільно, йому нічого не перешкоджає, наш ротик відкритий. Саме тому цей звук має таку позначку, як відкритий ротик – кружечок.

Обов’язково потрібно звернути увагу дітей на те, що голосних звуків лише шість.

Закріпити знання дітей про голосні звуки можна за допомогою різноманітних ігор: «Який це звук?», «Упіймай звук». Гра «Оживи кружок», у якій діти по черзі натискають на символ голосного звука і називають будь-який голосний звук, допоможе дітям добре запам’ятати всі голосні звуки.

Для ознайомлення з приголосними звуками можна використати казку:

Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. поряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони намагалися це зробити, у них виходило шипіти – «Ш-ш-ш», пихтіти – «П-п-п», свистіти - «С-с-с», бумкати – «Б-б-б» та видавати інші звуки, окрім співу. Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки стуляться (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Х, Г). Тому ці звуки позначаються рискою - (неначе стулені губки).

Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити маленьку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко не Б, а БЬ, не Л, а ЛЬ. У такому випадку і позначають їх інакше – двома рисками =.

Та найгіршим було те, що ці звуки не могли гратися, як голосні. наприклад, стануть у пару А та У, і чуємо, як у лісі люди гукають один одного А-а-а-у-у-у. Поміняються місцями У й А – чути, як плаче дитина У-у-у-а-а-а. підбіжить І до А – це десь неподалік закричав віслючок - іа-іа-іа.

Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. Голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як можна допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. Сусідні звуки дуже зраділи. Відтоді вони стали називатися приголосними звуками. Тепер приголосні звуки стають у пару з голосними. Скажімо, стали у пару А та М, і чуємо, як мати годує малечу – ам, а стали разом М і У – замукала корова – му-у-у.

Так і потоваришували голосні і приголосні звуки.

Другий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення зі складами. Цей етап тісно пов'язаний з третім етапом, під час якого йде ознайомлення дітей з поняттям «слово».

Ознайомлення зі словами та складами можна провести у такий спосіб: спочатку повторити знання про голосні та приголосні звуки, потім перейти безпосередньо до складів та слів. Розповідь про них також може бути у формі невеличкої казки:

Голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за руки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом – «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!» І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово – «диво».

Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали склади а, потім об’єднувалися в слова. Але помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова – склади – і без приголосних. тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, скільки і складів.

Після ознайомлення з поняттям складу діти вчаться визначати кількість складів, підставляючи руку під підборіддя: скільки разів воно торкнеться руки під час промовляння слова, стільки у тому слові і складів.

Третій етап – ознайомлення із словом. Слово – означає назву, дію, ознаку предмета. При ознайомленні дітей з поняттям «слова» варто звернути увагу на те, що поєднання звуків в слові і просто поєднання різноманітних звуків відрізняється тим, що слово має значення, а просте поєднання звуків значення не має.

Четвертий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення з реченням. Для цього стануть у пригоді предметні картинки. Наприклад, можна взяти три картинки, на першій з яких зображено дівчинку, на другій – дівчинку, яка малює пензликом, на третій – квітку. Педагог з дітьми розглядає картинки і зауважує, що все, що на них зображено можна назвати словами. Далі ознайомлення з реченням можна продовжити так.

Діти, погляньте, хто зображений на першій картинці? (дівчинка). А що робить дівчинка на другій картинці? (малює) А що зображено на третій? (квітка). Діти, за кожною картинкою ви назвали слово. А тепер давайте ці слова поєднаємо: «Дівчинка малює квітку». Ми з вами про щось розповіли. Коли слова збираються разом і про щось розповідають, то це називається – речення. Отже, давайте разом промовимо наше речення (діти промовляють речення).

А тепер порахуємо, скільки слів у нашому реченні. У нашому реченні три слова. давайте спробуємо змінити речення так, щоб у ньому стало п’ять слів. Дівчинка (яка?) – маленька, весела, світлокоса тощо. Квітка (яка?) – червона, гарна, яскрава, ніжна тощо. Додамо до нашого речення слова-ознаки: «весела» і «червона». А до слів-ознак доберемо картинки, на яких зображені веселе личко і червона пляма. Ось що вийшло: «Маленька дівчинка малює червону квітку». Давайте порахуємо слова у новому реченні. Тепер наше речення складається з п’яти слів.

Для закріплення отриманої інформації можна запропонувати дітям самим скласти речення з опорою на предметні картинки та визначити кількість слів у складеному реченні.

Педагогу необхідно пояснити дітям, що у реченні кожне слово має своє місце, і на прикладі будь-якого деформованого тексту можна продемонструвати це твердження та запропонувати дітям скласти речення правильно.

Вправляти дітей у складанні простих поширених речень можна за допомогою ігор «Розшифруй картинку», «Хто придумає найдовше речення», «Склади речення за схемою» тощо.

Дітям слід пояснити, що речення можна змінити, не змінюючи слів, а змінивши лише інтонацію. так можна утворити речення-запитання та речення-оклики.

П’ятий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення дітей з графічним зображенням звуків – буквами.

При ознайомленні з буквами пропонувати такі вправи:

- слухання віршика про букву, бесіда за його змістом;

- обвести у тексті вірша всі великі букви, порахувати їх кількість і записати її цифрою;

- аналогічна робота з маленькою буквою;

- порівняння множин букв;

- визначити який звук позначає ця буква;

- розгляд картки з надрукованою буквою з метою встановлення, з яких елементів складається.

Ознайомлення старших дошкільників з граматичною одиницею “буква» варто починати після того, як у них сформовано елементарні граматичні узагальнення “слово”, “звук”. Це, як уже відмічалось є однією з основних психологічних передумов розвитку у дітей писемного мовлення.

Крім цього, необхідно врахувати те, що дошкільники активно виявляють природний інтерес до друкованого слова. Такий інтерес породжує енергію бажань, а це в свою чергу допомагає їм опанувати читання і письмо.

Тому так важливо підтримати і розвинути інтерес дітей до друкованого слова, адже книга навчає жити і успішно діяти в оточуючому світі. Бажано, щоб дорослі допомогли дітям усвідомити, що книги з оповіданнями, казками, віршами читають не тільки для втіхи, а й заради пізнання, здобуття знань, які були записані людьми, зафіксовані в книгах.

Кiлькiсть переглядiв: 2631

Коментарi